Особливості заповіту

заповітХоча, здавалось би, процедура оформлення заповіту не має багато складнощів, вони все ж виникають після відкриття спадщини.
В першу чергу звернемо увагу на самого спадкодавця – це має бути особа, яка має повну цивільну дієздатність. Складання заповіту допускається лише особисто, тобто представників у такому випадку залучати не можна.
При порушенні вищезазначених вимог звертання до суду ще не є обов’язковим, адже перевіркою нікчемності заповіту займається нотаріус.
У випадку встановлення нікчемності, нотаріус при відкритті спадщини відмовляє у виданні свідоцтва на спадщину. Якщо ж ви бачите порушення нотаріусом норм законодавства – як то кажуть, пряма дорога до суду.

Досліджуючи судову практику в переважній більшості випадків такі заповіти все ж стають предметом судового розгляду, в процесі якого і визначається обсяг дієздатності фізичної особи-заповідача за допомогою посмертної судово-психіатричної експертизи.
Тому попри віднесення таких заповітів до нікчемних, вони можуть визнаватися недійсними в судовому порядку. Порушення форми та порядку посвідчення заповітів являють собою неврахування імперативних вимог закону, підзаконних актів щодо складання заповіту (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання, дати та місця народження заповідача тощо).

заповітЗазначу також, що звернутися до суду може лише та особа, права і законні інтереси якої порушено у заповіті. Крім того, розгляд по оскарженню заповіту може початися тільки після відкриття спадщини, тобто після смерті самого спадкодавця.

Оскаржити заповіт в судовому порядку можна і в тому випадку, якщо його оформлення було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, проти волі самого заповідача.
Тобто підпис було поставлено заповідачем під тиском третіх осіб або ж він взагалі не розумів значення своїх дій.
У такому випадку також, як зазначалось вище, проводиться посмертна судово-психіатрична експертиза, а в окремих випадках – почеркознавча експертиза.
Потрібно враховувати, що існують особи, які мають право на обов’язкову частку спадщини: неповнолітні і непрацездатні діти заповідача, у тому числі й усиновлені, непрацездатні батьки, чоловік і утриманці померлого (ст.ст. 1235, 1241 Цивільного кодексу України).

Існує також така судова практика як усунення від права на спадкування (стаття 1224 Цивільного кодексу України). За даною статтею подається позовна заява до суду за наявності одного з нижчеприведених пунктів. Навіть за наявності заповіту або обов’язкової частки у спадщині взагалі не мають права на спадкування:
- особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт;
- батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;
- батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;
- особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Консультація зі спеціалістом, детальний аналіз, використання всіх необхідних правових норм, правильне процесуальне оформлення – головні запоруки успіху у будь-якій судовій справі. Застосовуємо ці принципи, і все - сausa finita!

Автор: юрист Кириченко Кристина Максимівна